Під час УПФП хірург коригує тканини м’якого піднебіння та ротоглотки, щоб зменшити перешкоду для проходження повітря та надмірну вібрацію м’яких тканин під час сну.

Корекція може охоплювати м’яке піднебіння, піднебінний язичок, піднебінні дужки та інші тканини ротоглотки. Тому операція не зводиться лише до «видалення язичка»: в одних випадках потрібне більш локальне втручання, в інших — ширша корекція кількох структур.

Обсяг операції залежить від анатомічних особливостей і показань пацієнта.

УПФП може розглядатися при хронічному або вираженому хропінні, якщо обстеження показує, що значуща причина пов’язана з особливостями м’якого піднебіння та інших тканин ротоглотки. Має значення і наявність перешкоди для проходження повітря на цьому рівні.

Операцію можуть обговорювати в ситуаціях, коли:

• хропіння зберігається тривалий час і має виражений характер;
• виявлено анатомічні передумови до звуження просвіту ротоглотки;
• є порушення прохідності верхніх дихальних шляхів;
• після обстеження лікар вважає хірургічний варіант обґрунтованим.

Сам факт наявності хропіння не означає, що пацієнту автоматично показана УПФП. Спочатку необхідно визначити його причину та оцінити рівень обструкції.

Перед операцією важливо встановити, з чим пов’язане хропіння та на якому рівні виникає перешкода для проходження повітря. Для цього лікар оцінює стан ротоглотки, особливості м’якого піднебіння та інших тканин, які можуть брати участь у формуванні обструкції.

Якщо є скарги на епізоди порушення дихання уві сні, їх також враховують під час оцінки показань. Результати обстеження допомагають визначити, чи підходить пацієнту саме УПФП, чи причина хропіння потребує іншого підходу.

Обсяг втручання не можна визначати лише за скаргою на хропіння — рішення приймають з урахуванням анатомічних особливостей і характеру порушення дихання.

Перед втручанням лікар визначає план і обсяг корекції з урахуванням результатів обстеження та анатомічних особливостей пацієнта. Операцію проводять під відповідним знеболенням.

Під час втручання хірург коригує тканини м’якого піднебіння, піднебінного язичка та, за потреби, інших структур ротоглотки. Мета корекції — зменшити перешкоду для проходження повітря та надмірну вібрацію м’яких тканин.

Повне видалення піднебінного язичка не є обов’язковим етапом для всіх пацієнтів. Які саме структури залучаються та в якому обсязі, визначається за показаннями.

Після операції можливі біль і дискомфорт у горлі, особливо під час ковтання. Загоєння тканин відбувається поступово, а особливості відновлювального періоду у різних пацієнтів можуть відрізнятися.

Харчування, режим і допустимі навантаження визначаються рекомендаціями лікаря. Важливо дотримуватися призначених обмежень і приходити на контрольні огляди.

Єдиного строку повного відновлення для всіх пацієнтів немає: він залежить від обсягу втручання та індивідуальних особливостей.

Коли потрібно звернутися до лікаря

Позапланове звернення необхідне при:

• вираженій або наростаючій кровотечі;
• утрудненні дихання;
• значному погіршенні самопочуття;
• інших симптомах, які лікар визначив як привід звернутися раніше запланованого огляду.

Як і будь-яке хірургічне втручання, УПФП має можливі ризики. Після операції можуть виникати біль, набряк, дискомфорт під час ковтання та кровотеча. Індивідуальні ризики оцінюють до втручання.

Результат щодо хропіння не можна гарантувати. Якщо його причина пов’язана не лише зі структурами м’якого піднебіння та ротоглотки, ефект операції може бути обмеженим.

Увулопластика, увулопалатопластика та увулопалатофарингопластика можуть відрізнятися обсягом корекції. Увулопластика зазвичай передбачає більш локальне втручання в ділянці піднебінного язичка, тоді як УПФП може включати корекцію кількох структур ротоглотки.

Який варіант втручання підходить у конкретній ситуації, визначають після огляду та обстеження.

Якщо хропіння зберігається тривалий час і розглядається операція від хропіння, лікар може визначити його причину, оцінити рівень обструкції та встановити, чи підходить УПФП у конкретній ситуації.