Гострий тонзиліт може перебігати у фолікулярній, флегмонозній та катаральній формі. Залежно від цього відрізняється клінічна картина. Як лікувати тонзиліт, лікар також визначає з урахуванням типу захворювання.

Фолікулярна форма проявляється таким чином:

• поганий апетит;
• відчуття ознобу;
• жовтуватий гнійний наліт на мигдаликах;
• мігрень;
• періодичний або постійний набряк гортані;
• пітливість;
• біль і ломота в м’язах та суглобах;
• слабкість, втомлюваність.

Катаральна форма характеризується такими симптомами:

• сухість, першіння та біль у горлі;
• утруднене ковтання;
• мігрень протягом дня;
• збільшені шийні лімфовузли;
• слабкість;
• підвищена температура (38 °C і вище).

Для флегмонозної форми характерні такі ознаки:

• запаморочення, ломота в ділянці скронь, чола та потилиці;
• першіння та сильний біль у горлі;
• біль під час ковтання;
• сильне виділення слини;
• гугнявий голос;
• озноб, пітливість;
• поганий апетит;
• слабкість;
• збільшені шийні лімфовузли;

При таких симптомах лікування хронічного тонзиліту у дорослих буде ефективнішим в умовах стаціонару. У випадках, коли збудником є вірус герпесу, у пацієнтів на піднебінних мигдаликах з’являється висип у вигляді герпетичних пухирців.

Діагностика цього захворювання у дорослих часто ускладнюється через те, що при хронічному тонзиліті зовнішні ознаки відсутні або виражені досить слабо. Найпростіше виявити хворобу в період її загострення, коли клінічна картина вказує на гостру ангіну. У цей момент необхідно якомога швидше встановити точний діагноз і розпочати терапію, інакше захворювання перейде в хронічну форму, а лікування ускладниться.

Ця форма класифікується за двома напрямами: декомпенсоване та компенсоване запалення мигдаликів, токсико-алергічний і простий різновид захворювання.

Зовнішні ознаки тонзиліту такі самі, як при ангіні. Лише досвідчений лікар одразу запідозрить, що має справу з більш серйозним захворюванням. Характерні симптоми хронічного тонзиліту у дорослих:

• збільшені шийні лімфовузли;
• дискомфорт і біль під час ковтання;
• гнійні пробки на мигдаликах;
• гній у ділянці гортані;
• набряклість м’якого піднебіння та піднебінних дужок;
• відчуття стороннього предмета в горлі;
• сухість слизових оболонок;
• загальне нездужання;
• підвищення температури до 38–39 °C;
• головний біль, слабкість.

Щоб було простіше підбирати терапевтичні методи, лікарі поділяють цей різновид захворювання на перший і другий ступені тяжкості. Симптоми та лікування тонзиліту у дорослих в обох випадках відрізняються.

Симптоматика, характерна для першого ступеня:

• сильна втомлюваність;
• жар, озноб, лихоманка;
• біль у серці;
• ломота в суглобах;
• ознаки інтоксикації;
• алергічні прояви (нежить, сльозотеча);
• зниження імунітету.

Другий ступінь має аналогічні ознаки, але стан пацієнта ускладнюється супутніми захворюваннями. Вони можуть бути спричинені порушеннями функцій імунної системи або стрептококом, який є частою причиною тонзиліту.

Піднебінні мигдалики та прилеглі ділянки слизових оболонок можуть запалюватися внаслідок життєдіяльності патогенних мікроорганізмів, які є в ротовій порожнині кожної людини. Це грибки Candida, стрептококи, пневмококи, стафілококи та інші хвороботворні бактерії. Відмінність здорової людини від хворої полягає в тому, що організм першої здатний не допустити, щоб кількість мікроорганізмів перевищила критичний рівень, тоді як імунна система другої надто слабка, щоб протистояти натиску патогенних мікроорганізмів. Запалені мигдалики, на відміну від здорових, не можуть виконувати захисну функцію, унаслідок чого захворювання прогресує.

Першопричина в усіх випадках одна — хвороботворні бактерії. Також виділяють фактори, за наявності яких захворювання переходить із гострої форми в хронічну:

• Незавершене лікування ангіни. Деякі пацієнти не вважають за потрібне приймати препарати для лікування тонзиліту стільки часу, скільки призначив лікар, і припиняють прийом ліків, коли їм здається, що стан здоров’я вже нормалізувався. Такий підхід призводить до того, що хвороба затихає, але не зникає, і надалі при зниженні імунітету тонзиліт знову дає про себе знати.
• Відсутність лікування при регулярних фарингітах. Пацієнти вважають, що при цьому захворюванні необов’язково звертатися до фахівця — усе мине само собою. На тлі частих фарингітів нерідко розвивається гострий тонзиліт, при цьому пацієнт також не вживає заходів, і патологія переходить у хронічну форму.

Перелік факторів, що провокують появу та розвиток захворювання у пацієнтів різного віку:

• поліпи в носі;
• нелікований карієс;
• часті переохолодження;
• деформована носова перегородка;
• гайморит, запалення аденоїдів;
• генетична схильність;
• раціон із низьким вмістом вітамінів і мікроелементів;
• шкідливі звички (вживання алкоголю, куріння, малорухливий спосіб життя);
• часті нервові та фізичні перевантаження;
• ослаблена імунна система;
• стреси;
• хронічні захворювання дихальної та травної систем;
• алергічні реакції.

Важливо: лікування тонзиліту у дорослих іноді затягується через те, що пацієнти не вважають за потрібне відмовлятися від шкідливих звичок.

Діагноз встановлює отоларинголог, до якого пацієнта направляє дільничний терапевт. Препарати для лікування тонзиліту лікар призначає на підставі зовнішнього огляду пацієнта, симптоматики, результатів аналізів і даних анамнезу. Найпростіше діагностувати захворювання в період загострення, оскільки в цей час симптоми найбільш виражені.

При тонзиліті відзначаються гіперемія, набряклість піднебінних дужок і прилеглих тканин, гнійний наліт, а в окремих випадках — зрощення та спайки мигдаликів із трикутною складкою та дужками. У дітей тонзиліт супроводжується розпушенням м’яких тканин мигдаликів. Майже завжди у пацієнтів збільшені регіонарні лімфатичні вузли.

Якщо ЛОР-лікар діагностує токсико-алергічний тонзиліт, пацієнту можуть рекомендувати пройти додаткові обстеження, мета яких — виявлення супутніх захворювань.

Усім жінкам слід знати, що під час вагітності тонзиліт є дуже небезпечним. Він може завдати серйозної шкоди здоров’ю майбутньої дитини. Серед вагітних досить часто зустрічаються пацієнтки з ангіною (хронічним тонзилітом). Це відбувається тому, що жінки, які захворіли ще до зачаття, не вважають запалення горла настільки серйозним захворюванням, щоб звертатися з цього приводу до поліклініки.

Хронічний тонзиліт, симптоми якого з’явилися вже під час вагітності, потребує невідкладного звернення до лікаря. В іншому разі хвороботворні мікроорганізми можуть потрапити з кров’ю в організм плода. Це може призвести до викидня або розвитку внутрішньоутробних патологій. Якщо жінка дбає про збереження вагітності та благополучне розродження, їй не слід залишати гнійну ангіну без лікування.

Обираючи, як лікувати хронічний тонзиліт у дорослих, лікарі найчастіше застосовують комплексний підхід. Універсального препарату, здатного знищити різні типи збудників, зупинити запальний процес і усунути всі симптоми, не існує. Пацієнтів лікують антибіотиками, фізіопроцедурами, препаратами для полоскання, антигістамінними та протизапальними засобами. У деяких випадках показане хірургічне втручання.

З антибіотиків призначають цефалоспорини та препарати, що належать до групи пеніцилінів:

• Аугментин;
• Амоксиклав;
• Амоксицилін;
• Цефтріаксон;
• Цефазолін.

Дієві протизапальні засоби:

• Ібупрофен;
• Аспірин;
• Нурофен.

Антигістамінні препарати (необхідні для зменшення набряклості та з профілактичною метою):

• Супрастин;
• Тавегіл;
• Кларитин;
• Цетрин.

Льодяники та пастилки для розсмоктування:

• Септолете;
• Граміцидин;
• Септефрил.

Спреї та препарати для полоскання і промивання:

• Нітрофурал;
• Біофарокс.

Фізіотерапевтичні процедури призначають пацієнтам для лікування хронічного тонзиліту амбулаторно або в умовах стаціонару. Якщо стан здоров’я дозволяє приходити на процедури з дому, пацієнт може відмовитися від госпіталізації.

Процедури дають хороший ефект, якщо проводити їх через день протягом 1–2 тижнів. Важливо не припиняти лікування передчасно, оскільки внаслідок цього гострий тонзиліт може перейти в хронічну форму. Також можуть розвинутися ускладнення у вигляді сепсису (загального зараження), ревмокардиту, абсцесів, менінгіту, ревматизму.

Залежно від симптоматики та тяжкості захворювання пацієнту призначають:

• прогрівання лазером;
• інфрачервону лампу;
• фонофорез;
• електрофорез;
• УВЧ;
• тубус-кварц.

Операція з видалення мигдаликів показана в тому випадку, якщо всі інші методи лікування не дали результатів. Раніше хірургічний метод застосовували дуже часто, оскільки простіше один раз зробити операцію, ніж лікувати хронічний тонзиліт протягом тривалого часу. Тепер, коли вчені довели, що мигдалики важливі для організму, лікарі намагаються зробити все можливе, щоб їх зберегти, але буває й так, що без видалення не обійтися. Операція проводиться під місцевою анестезією, тому боятися болю не потрібно.

Мигдалики видаляють не скальпелем, як раніше, а лазером, радіоножем або ультразвуком. Також практикується припікання рідким азотом, при цьому відмирають лише уражені тканини. Зазвичай операція не супроводжується кровотечею, а ризик післяопераційного інфікування зведений до нуля. Уже через добу після видалення мигдаликів пацієнта виписують, а надалі лікування продовжується амбулаторно.