Як можна запідозрити наявність грибкової інфекції у вусі:

• відчуття закладеності або стороннього предмета у вусі;
• розпирання, відчуття наповненості у вусі;
• свербіж у вухах;
• іноді відчуття печіння у зовнішньому слуховому проході;
• поява виділень із вуха з неприємним запахом;
• лущення шкіри у вухах.

Фактори, що сприяють виникненню отомікозу:

• порушення гігієни зовнішнього слухового проходу;
• сторонні тіла зовнішнього вуха (наприклад, сірчана пробка);
• тривале використання вакуумних навушників, внутрішньовушних слухових апаратів та їхніх вкладишів;
• відсутність вушної сірки або її незначна кількість;
• хронічний гнійний середній отит;
• анатомічні особливості слухового проходу (наприклад, екзостози);
• тривале використання антибактеріальних препаратів (як місцево, так і системно);
• наявність алергічних захворювань;
• тривалий прийом препаратів, що впливають на імунну систему (цитостатики, кортикостероїди тощо);
• імунодефіцитні стани (ВІЛ-інфекція, цукровий діабет, аутоімунні та онкологічні захворювання);
• умови праці, що передбачають тривале перебування в умовах підвищеної вологості або запиленості повітря.

Як і за будь-якої іншої патології органа слуху, діагностика грибкового отиту насамперед потребує фізикального обстеження пацієнта. Під час огляду зовнішнього слухового проходу лікар-отоларинголог визначить ступінь ураження вуха, за характерними ознаками з’ясує ймовірного збудника отомікозу, зможе провести туалет зовнішнього вуха, що в лікуванні зовнішніх отитів є важливим етапом.

Також у діагностиці отомікозу доцільним є бактеріологічне дослідження виділень або мазка з вуха. У більшості випадків інші методи дослідження слухового аналізатора при цій патології не знадобляться.

У разі рецидивуючого отомікозу може знадобитися обстеження пацієнта на наявність інших захворювань, які можуть створювати сприятливі умови для виникнення та повторення епізодів отомікозу.

Основні етапи лікування отомікозу:

• туалет зовнішнього слухового проходу та видалення епітеліальних і грибкових мас, що прискорить одужання, а медикаментозне лікування зробить ефективнішим;
• місцеве застосування протигрибкових крапель — дозування, режим використання та тривалість лікування визначає лікар, ґрунтуючись на активності та поширеності запального процесу;
• у разі необхідності — системні протигрибкові препарати, які також призначає лікар — визначає групу протимікотичних медикаментів, тривалість і режим прийому;
• обмеження/усунення факторів, що впливають на розвиток отомікозу, — плавання, робота у вологих приміщеннях, корекція супутніх захворювань (алергія, цукровий діабет).

У дітей отомікози трапляються рідше, ніж у дорослих. Найчастіше це наслідок уже наявної проблеми у вусі:

• зовнішній отит бактеріальної природи та тривале використання місцевих антибактеріальних засобів;
• хронічний гнійний середній отит;
• порушення гігієни або запальні процеси в післяопераційній порожнині у вусі;
• також до групи ризику щодо розвитку отомікозу потрапляють діти, які користуються слуховими апаратами, що зумовлює необхідність відвідування отоларинголога з профілактичною метою.

Причинами отомікозу у дітей можуть бути й патологічні стани загального характеру:

• алергія, атопічний дерматит, екзема;
• цукровий діабет та інші метаболічні захворювання;
• аутоімунні захворювання;
• захворювання крові.

Принципи лікування грибкового отиту у дітей такі самі, як і у дорослих, — очищення вуха від грибкових та епідермальних мас, місцеве застосування протигрибкових препаратів, а за необхідності — і системне, з’ясування причини виникнення захворювання та її усунення.

Як можна запобігти появі отомікозу?

• Не використовувати для гігієнічного догляду ватні палички та інші сторонні предмети.
• Не застосовувати самостійно вушні краплі з антибактеріальними компонентами, тим більше протягом тривалого часу.
• Намагатися не торкатися вух брудними руками, особливо в громадських місцях, міському транспорті тощо.
• Якщо пацієнт належить до групи ризику (користується слуховим апаратом, в анамнезі є хронічний гнійний середній отит або наявні супутні захворювання на кшталт цукрового діабету, алергії тощо), варто відвідувати ЛОР-лікаря з метою профілактичних оглядів і контролю стану зовнішнього слухового проходу.
• Не використовувати навушники, беруші, вушні вкладиші інших людей.
• Після купання в басейні, відкритих водоймах ретельно витирати й просушувати вуха.
• Не намагатися чухати вухо сторонніми предметами (шпильками, зубочистками тощо).
• На робочому місці регулярно провітрювати приміщення, використовувати індивідуальні засоби захисту, якщо вони передбачені.