Ларингоскопія дозволяє лікарю оглянути слизову оболонку гортані та голосові складки, оцінити їхній стан і побачити ділянки, які відрізняються від навколишніх тканин. Якщо виявляється зміна, що потребує додаткового уточнення, лікар може виконати біопсію гортані та отримати невеликий фрагмент тканини.

Візуальна оцінка та дослідження тканини вирішують різні завдання. Під час огляду лікар бачить розташування та зовнішній вигляд зміненої ділянки, а отриманий матеріал окремо направляють на гістологічне дослідження. Воно допомагає уточнити характер змін, але результат оцінюють разом із даними огляду та іншою діагностичною інформацією.

Біопсію виконують не під час кожного дослідження гортані. Рішення про необхідність забору тканини приймає лікар з урахуванням виявлених змін і клінічної ситуації.

Лікар може розглядати проведення біопсії, якщо під час огляду виявлено ділянку, характер якої необхідно уточнити. Показання до ларингоскопії з біопсією визначають не лише за скаргами пацієнта, а й за результатами огляду та обстеження.

Додаткове дослідження тканини може знадобитися при:

• виявленому утворенні;
• ділянці зміненої слизової оболонки;
• змінах голосових складок;
• тривалій осиплості або зміні голосу, якщо їхня причина потребує додаткового уточнення;
• виразкових або інших підозрілих змінах.

Окремий симптом сам по собі не означає, що пацієнту обов’язково потрібна біопсія. Рішення про забір тканини приймає лікар після оцінки клінічної ситуації.

Підготовка до ларингоскопії залежить від способу проведення дослідження та обраного варіанта знеболення. До процедури лікар уточнює загальний стан пацієнта, наявність супутніх захворювань, препарати, які він приймає, а за потреби — особливості попередніх втручань і реакцій на анестезію.

Важливо повідомити лікаря про препарати, які можуть впливати на згортання крові. Самостійно скасовувати, замінювати або змінювати схему їх прийому перед біопсією гортані не слід — такі рішення приймають після консультації зі спеціалістом.

Вимоги щодо прийому їжі та рідини також можуть відрізнятися. Конкретні рекомендації щодо підготовки до біопсії гортані пацієнт отримує заздалегідь з урахуванням способу проведення процедури та знеболення.

Послідовність дослідження залежить від клінічної ситуації, обраного способу проведення та виду знеболення. У загальному вигляді процедура включає кілька етапів:

1. підготовку пацієнта;
2. знеболення відповідно до обраного способу;
3. огляд гортані;
4. визначення ділянки, яку необхідно додатково дослідити;
5. отримання невеликого зразка тканини;
6. завершення процедури;
7. передачу матеріалу на подальше дослідження.

Конкретний варіант проведення лікар обирає індивідуально з урахуванням клінічної ситуації та діагностичного завдання.

Як беруть матеріал

Під час огляду лікар визначає ділянку слизової оболонки, яка потребує уточнення, і виконує забір зразка тканини. Отриманий фрагмент передають для подальшого лабораторного дослідження.

Висновок за результатами дослідження матеріалу формують окремо від візуальної оцінки гортані під час процедури.

Самопочуття після процедури може відрізнятися залежно від способу її проведення та виду знеболення. Можливі тимчасовий дискомфорт, відчуття подразнення або незвичні відчуття в ділянці горла.

Після біопсії гортані важливо дотримуватися рекомендацій, отриманих від лікаря. Обмеження щодо харчування, голосового навантаження та інших повсякденних дій визначаються індивідуально й залежать від особливостей втручання.

Якщо після процедури з’являються виражені або незвичні симптоми, необхідно зв’язатися з лікарем і уточнити подальші дії.

Результат візуального огляду та результат біопсії — це різні види діагностичної інформації. Під час процедури лікар оцінює стан гортані, слизової оболонки та виявлених змін безпосередньо під час огляду.

Отриманий фрагмент тканини досліджують окремо. Після гістологічного дослідження формують висновок про характер змін у зразку. Його лікар інтерпретує разом із даними ларингоскопії та іншою діагностичною інформацією.

Подальшу тактику визначають індивідуально після оцінки всіх отриманих результатів. Строк підготовки висновку залежить від особливостей лабораторного дослідження.