Абсолютна більшість гострих синуситів спостерігається в межах клінічної картини гострої респіраторної вірусної інфекції. Прийнято вважати, що частка фронтиту бактеріальної або грибкової етіології в середньому не перевищує 1,5–2%. Однак останнім часом фахівці відзначають стійку тенденцію до зростання частоти фронтитів, як і інших синуситів, які розвиваються з вірусним початком і подальшим приєднанням бактеріальної інфекції.

У ролі основних збудників виступає класична група патогенних мікроорганізмів: Moraxella catarrhalis, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, рідше трапляється Pseudomonas aeruginosa та інші ймовірні збудники. Нерідко трапляється і полімікробна інфекція. Останнім часом також відзначається збільшення кількості грибкових фронтитів (найпоширеніші збудники — гриби роду Aspergillus і Candida).

Оскільки всі приносові пазухи сполучаються між собою, існує висока ймовірність поширення інфекції, що проникла в одну з пазух, на деякі або всі інші синуси.

Розвитку фронтиту сприяють хронічні риніти (наприклад, алергічні), при яких слизова оболонка в пазусі різко потовщується і може блокувати співустя, що сполучає пазуху та порожнину носа, створюючи тим самим сприятливі умови для інфекційно-запальних процесів у порожнині пазухи.

Також до факторів ризику належать:

• травми лицевої частини черепа, носа;
• наявність аденоїдних вегетацій (у дітей) або поліпозних розростань слизової оболонки порожнини носа (частіше у дорослих);
• викривлення носової перегородки;
• хронічні запальні захворювання глотки (тонзиліт, фарингіт);
• а також загальні імунодефіцитні стани — гіповітамінози, аутоімунні та ревматичні захворювання, куріння тощо.

Найбільш характерною ознакою фронтиту є інтенсивний головний біль у ділянці чола, надбрівних дуг, передньої частини голови, часто з іррадіацією у скроні, очі, міжбрів’я. Так само характерним для всіх видів синуситу є посилення больових відчуттів при дотику або натисканні на ділянку лобової пазухи, а також при нахилі голови вперед.

Крім того, майже всі пацієнти відзначають посилення болю в ранкові години.

Досить типовими для проявів синуситу лобової пазухи є світлобоязнь, сльозотеча, періорбітальні набряки.

Виділення з носа спочатку, як правило, водянисті, потім набувають характеру слизово-гнійних, іноді гнійних із сукровичним вмістом. У низці випадків виділення з носа можуть зовсім бути відсутніми.

Менш характерним є підвищення температури тіла до 39,0 °C і вище, але все ж періодично трапляється.

Хронічний фронтит у періоди ремісії характеризується малосимптомним або практично безсимптомним перебігом, а в період наступного загострення набуває симптомів гострого процесу, описаного вище.

За характером запального процесу розрізняють такі форми фронтиту:

• ексудативну (відзначається наявність виділень — ексудату), який може мати серозний характер або ж бути гнійним;
• продуктивну — проявляється гіперплазією слизової оболонки, що призводить до формування поліпів або кіст; також можуть виникати дегенеративно-дистрофічні процеси в тканинах, що призводять до некротичних змін слизової оболонки пазухи.

Як і у випадку інших синуситів, несприятливий перебіг фронтиту загрожує розвитком тяжких ускладнень. Близькість запального процесу до органів зору може призвести до флегмони орбіти (гнійного запалення ока та навколишніх тканин), а сусідство з головним мозком — до менінгіту, енцефаліту, абсцесу головного мозку. Описано достатню кількість випадків ішемічного інсульту, сепсису та інших грізних ускладнень запального процесу, спровокованих фронтитом.

Раніше основним діагностичним методом при підозрі на фронтит (не враховуючи обов’язкового стандартного огляду ЛОР-органів) була рентгенографія, але останнім часом усе частіше призначають більш інформативне КТ-дослідження пазух.

За необхідності проводяться лабораторні дослідження (наприклад, для точної ідентифікації збудника), з метою диференційної діагностики може бути призначена біопсія.

Методом вибору сьогодні в лікуванні фронтиту є консервативна терапія. Першочерговим завданням у лікуванні будь-якого синуситу, і фронтиту в тому числі, є усунення набряклості слизової оболонки та відновлення нормальної вентиляції лобових пазух, а також евакуація патологічного вмісту з пазухи та пригнічення активності передбачуваного збудника.

Основні препарати, що використовуються в лікуванні фронтиту:

• деконгестанти (судинозвужувальні препарати);
• за наявності показань застосовують антибактеріальні або протигрибкові засоби;
• інтраназальні кортикостероїди для посилення протизапальної та протинабрякової дії;
• також симптоматично допустиме призначення анальгетиків, протизапальних препаратів, десенсибілізуючих засобів;
• важливим пунктом у лікуванні синуситів є промивання слизової оболонки порожнини носа та приносових пазух сольовими розчинами (можливе промивання з додаванням антисептичних засобів).