Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, що включають риніт, синусит, аденоїдит, ангіну, ларингіт і фарингіт, щороку стають причиною звернення мільйонів людей по медичну допомогу. Більше того, згідно з різними статистичними даними, діти переносять риніт близько 10 разів на рік, тоді як дорослі хворіють не рідше 2 разів за той самий період. Як правило, патологічні процеси в ділянці респіраторного тракту можуть мати як інфекційну, так і іншу природу, однак вони неодмінно позначаються на якості життя пацієнтів.

Більше того, через вузькість носових ходів при розвитку навіть незначних запальних процесів у ділянці слизової оболонки у маленьких дітей порушується процес смоктання грудей. Це проявляється тим, що дитина швидко втомлюється, перестає їсти, починає нервувати, плакати та погано спить. Також зменшення кількості споживаної їжі може негативно позначатися на масі тіла, що зумовлено недостатнім надходженням необхідних поживних речовин до організму.

Іноді через порушення носового дихання у дітей грудного віку можна спостерігати погіршення роботи шлунково-кишкового тракту. Це найчастіше проявляється блюванням, метеоризмом, аерофагією та діареєю, у зв’язку з чим при визначенні причин цих розладів батьки звертають увагу насамперед на зміну роботи травного тракту, з чим і звертаються до спеціаліста.

Нерідко гострий риніт у дітей, як і багато респіраторних захворювань верхніх дихальних шляхів, ускладнюється отитом. Це зумовлено поширенням запалення на євстахієву трубу з порушенням вентиляції барабанної порожнини. Так, згідно зі статистичними даними, понад дві третини дітей до 3 років мали один або більше епізодів гострого середнього отиту.

Для новонароджених дітей характерна знижена здатність до самостійного дихання через рот при розвитку закладеності носа. Це призводить до того, що аж до грудного віку можна спостерігати несправжній опістотонус (дитина закидає голову) з напруженням тім’ячок, зумовлений полегшенням дихання в такому положенні.

У дітей риніт нерідко пов’язаний з особливостями їхньої життєдіяльності. Так, у дошкільному віці дитина відвідує дитячий садок, після цього — школу, що створює серйозні передумови для поширення збудників інфекційних захворювань. Особливо сильно підвищується ймовірність розвитку гострих респіраторних і кишкових інфекцій.

Причиною хронічного риніту у дітей можуть стати аденоїди або гіпертрофована глоткова мигдалина. В основі цієї патології лежить виникнення перешкоди для нормальної вентиляції носової порожнини.

Тяжкий риніт у вагітних може призводити до значного зниження ефективності дихання, що може позначитися на перебігу вагітності. Так, для плода величезне значення має підтримання рівнів поживних речовин і кисню на достатньому рівні.

Риніт у вагітних, особливо в першому та другому триместрах вагітності, може бути проявом низки небезпечних захворювань. Як правило, у ці періоди відбувається формування основних систем органів у плода. Тому при виникненні симптомів гострих респіраторних захворювань на початку вагітності існує ризик виникнення різних патологічних станів у плода.

Таким чином, риніт у вагітних слід своєчасно лікувати під наглядом лікаря, що пов’язано як із безпосереднім впливом захворювання на організм матері та плода, так і з наявною ймовірністю небажаного впливу лікарських препаратів на плід.

Однак риніт у вагітних також може мати неінфекційну природу. У таких ситуаціях запалення слизової оболонки носової порожнини зазвичай пов’язане зі стресом або зміною гормонального фону та трапляється значно рідше, ніж при інфекційному ураженні.

Лікування риніту у літніх людей є серйозною проблемою. Як правило, найбільші складнощі пов’язані з переважанням млявоплинних форм, а також зі зниженням уваги людей цієї вікової групи до симптомів.

Вазомоторний риніт

Вазомоторний риніт спочатку може бути наслідком алергії, при якій запалення в носовій порожнині зберігається навіть після усунення контакту з алергеном, однак іноді він пов’язаний і з іншими факторами, що сприяють порушенню регуляції судинного тонусу.

Вазомоторний риніт найчастіше має легкі прояви, оскільки він практично ніколи не має життєзагрозливого характеру. В його основі — розширення судин порожнини носа. Це призводить до набряку та накопичення виділень.

Вазомоторний риніт розвивається внаслідок:

• зміни погодних умов (особливо при низькій вологості);
• вірусних інвазій;
• гарячих або гострих продуктів;
• надмірного використання назальних спреїв;
• гормональних коливань, пов’язаних із вагітністю;
• гіпотиреозу;
• стресу.

Інші види гострих ринітів

Інші види гострих неінфекційних ринітів зазвичай спричинені регулярним впливом шкідливих сполук, таких як смог або тютюновий дим. Вплив подразнювальних речовин на слизові оболонки призводить до формування запалення в носовій порожнині.

Хронічний риніт

Хронічний риніт характеризується тривалим перебігом, при якому патологічні явища спостерігаються протягом 4 і більше тижнів. При такому порушенні спостерігається зміна слизової оболонки (за катаральним, гіпертрофічним і атрофічним типами). Також часто хронічна форма є проявом іншої нозології.

Хронічний риніт інфекційної природи

Хронізація запалення слизової оболонки інфекційної етіології часто є наслідком неправильної тактики лікування. Так, коли імунітету недостатньо для повного пригнічення та елімінації патогенної флори, відбувається її закріплення та персистенція з подальшим періодичним загостренням інфекційного процесу. Найчастіше осередками інфекції є синуси та лімфоїдна тканина глотки.

Неінфекційний хронічний риніт

Неінфекційний хронічний риніт може бути проявом медикаментозного, алергічного та вазомоторного типів. Також в основі нозології може лежати дегенеративна зміна слизової оболонки носової порожнини (найяскравіший приклад — атрофічний риніт).

Атрофічний риніт

Атрофічний риніт найбільш характерний для літніх людей. В його основі лежить дегенерація колагенових та еластинових волокон, що супроводжується зміною характеристик слизової оболонки, до числа яких входить зниження імунорезистентності.

Атрофічний риніт, залежно від походження, поділяється на первинний і вторинний. Первинний є наслідком спадкових порушень, ендокринного дисбалансу, дефіциту поживних речовин та аутоімунних реакцій.

Вторинний атрофічний риніт — це результат супутніх захворювань або оперативних втручань. Також, залежно від поширеності патологічних змін, виділяють обмежену та дифузну форми патології.

Нерідко на користь цього виду запалення свідчить тривалий вплив пилу, газів та інших подразнювальних сполук. Однак рідко атрофічна форма розвивається у дитини та є наслідком кору, грипу, дифтерії та скарлатини. До головних ознак атрофічної форми належать незначні виділення, відчуття сухості та зниження нюху.

Інші види хронічних ринітів

Хронічні катаральна та гіпертрофічна форми можуть бути послідовними стадіями одного й того самого процесу. Для цих форм риніту характерні симптоми, що включають рясні слизові або слизово-гнійні виділення, а також виражене утруднення дихання. Нерідко на тлі ураження нюхових закінчень можлива незворотна втрата нюху.

Особливості перебігу інфекційного риніту

Зазвичай інфекційний риніт супроводжують симптоми, що спостерігаються при чужорідній інвазії. Так, на тлі інфекції у більшості людей відзначаються системні ознаки патології, до числа яких входять лихоманка та загальне погіршення самопочуття.

Симптоми гострого риніту у дітей і дорослих залежать від стадії інфекційного процесу. Так, можна виділити стадії:

• подразнення (характерні сухість, печіння, напруження та чхання);
• серозних виділень (із великою кількістю відокремлюваного);
• слизово-гнійних виділень (відокремлюване має слизово-гнійний характер).

Симптоми риніту у дітей і дорослих за адекватного рівня імунної відповіді та інфекційної етіології повністю минають через 1,5–2 тижні від появи перших ознак захворювання.

Відмінності симптомів у дорослих і дітей

Симптоми риніту у дітей і дорослих значною мірою визначаються здатністю індивіда висловлювати свої бажання. Так, новонароджені та грудні діти не можуть усвідомлено висловити те, що їх турбує. Тому при виявленні у них захворювання батьки та лікарі найчастіше орієнтуються на непрямі ознаки.

Оскільки в основі захворювання у більшості випадків лежать одні й ті самі патологічні зміни, симптоми риніту у дорослих і дітей шкільного віку відрізняються мінімально і більшою мірою визначаються супутніми патологіями. Значний вплив на прояви захворювання також має самолікування. Так, при невдалих спробах вилікувати нежить самостійно існує висока ймовірність зміни клінічної картини.

Відмінності симптомів алергічного та вазомоторного риніту

Іноді алергічний риніт — це основна причина формування інших форм патології. Так, на тлі порушення регуляції тонусу судин існує ймовірність розвитку нейровегетативних розладів. Тому часто вазомоторний та алергічний риніт супроводжують симптоми, що мають схожий характер. Так, для них характерні закладеність носа та слиз. При цьому ці види запалення слизової оболонки спостерігаються протягом тривалого часу.

Нерідко алергічний риніт має симптоми, за якими можна судити про природу захворювання. Приклади таких проявів — кон’юнктивіт і висип по всьому тілу. Одним із найпоширеніших способів перевірки алергічної природи запалення є шкірний тест, суть якого полягає у перевірці реакції організму у відповідь на певні речовини. Позитивним вважається результат, при якому виникає червона пляма.

Симптоми, що супроводжують вазомоторний риніт, у більшості випадків мають неспецифічний характер. Тому для підтвердження цієї форми патології лікарю слід повністю виключити інші можливі причини розвитку нежитю.

Так, для підтвердження діагнозу вазомоторного риніту виключаються симптоми, характерні для алергічної та інфекційної форм. Для цього проводиться шкірна проба на алергію, а також рентгенологічне або ендоскопічне дослідження верхніх дихальних шляхів.

Часто симптоми, що супроводжують вазомоторний риніт, можуть турбувати пацієнта кілька місяців або навіть років. Іноді вони звертають увагу на закладеність носа, що виникає в одному з носових ходів, особливо після сну, що супроводжується певним дискомфортом.

Ознаки хронічного риніту

Перше, що свідчить про хронічний перебіг запалення, — це відсутність періодів повного одужання. Це проявляється тим, що пацієнт скаржиться на наявні тією чи іншою мірою закладеність, нежить і гугнявість. Зазвичай для розвитку загострення потрібен контакт з алергеном або переохолодження організму.

Як лікувати інфекційний риніт

Незалежно від причин, які спричинили риніт, лікування бажано починати після консультації зі спеціалістом. Це зумовлено тим, що огляд пацієнта лікарем суттєво підвищує точність діагностики та ефективність проведеної терапії. При цьому те, як лікувати риніт, значною мірою визначається віком пацієнтів. В особливу групу можна виділити грудних дітей, позбавлення яких від нежитю необхідне для відновлення нормального харчування.

Як правило, лікувати риніт доводиться в амбулаторних умовах. Рідкісним винятком є ситуації, коли пацієнт страждає від тяжкої інтоксикації, що супроводжується високою лихоманкою та погіршенням загального стану.

Також під час лікування риніту у дітей і дорослих рекомендується проводити якомога більше часу в приміщенні з теплим і вологим повітрям. Це значно сприяє зменшенню вираженості клінічної симптоматики.

Лікування нежитю при риніті у дітей

Лікування риніту у дітей залежить від віку та вираженості симптомів. Так, у грудних дітей, як правило, лікувати риніт необхідно для забезпечення нормального процесу харчування. Для цього видаляють кірочки з носа та відсмоктують слиз за допомогою балончика з кожної половини носової порожнини.

Також безпосередньо перед годуванням у ніс закапують судинозвужувальний засіб, який сприяє зменшенню набряку і, таким чином, покращує прохідність носового ходу. Близько 3 разів на добу рекомендується закапувати в носову порожнину засоби, що мають протимікробний ефект і дозволені для лікування риніту у грудних дітей.

Лікування риніту у дітей дошкільного та шкільного віку також має включати навчання самостійному видаленню слизу. Однак потрібно пояснити дитині, що не можна висмаркуватися через дві ніздрі одночасно, особливо якщо ніс дуже сильно закладений. Це пов’язано з тим, що у дитини євстахієва труба коротша та ширша, що сприяє розвитку гострого середнього отиту.

Тактика лікування риніту у дітей старше 14 років практично не відрізняється від такої у людей старшого віку. Як правило, риніт і його лікування у підлітків не становлять особливих труднощів. Це можна пояснити зміною анатомо-фізіологічних характеристик, які визначають особливості перебігу захворювання у дитини.

Лікування риніту у дорослих

Лікування риніту у дорослих більшою мірою спрямоване на усунення закладеності носа. Це виправдано насамперед тим, що завдяки зменшенню кількості виділень і забезпеченню прохідності носа значно покращується самопочуття пацієнта. У тяжких ситуаціях, особливо при високій температурі, рекомендується дотримуватися постільного режиму.

Лікування риніту у дорослих найчастіше має консервативний характер і включає судинозвужувальні, а також протимікробні засоби. Судинозвужувальні засоби дають змогу усунути набряк слизової оболонки, що, своєю чергою, позбавляє пацієнта закладеності носа, а також підвищеної секреції слизу. Це позитивно позначається на стані слизової оболонки завдяки зменшенню вираженості запальних процесів.

Протимікробні засоби, що використовуються для лікування риніту у дорослих, спрямовані на пригнічення росту патогенної флори. Це необхідно як для елімінації патогенних мікроорганізмів, так і для зниження ймовірності розвитку різних ускладнень.

Незалежно від того, з якою формою захворювання зіткнувся пацієнт, слід обмежувати застосування будь-яких крапель у ніс суворими часовими межами, які у звичайних випадках не перевищують 10 днів. У виняткових ситуаціях місцеве застосування лікарських засобів може бути продовжене до 2 тижнів. В основі цієї рекомендації лежить те, що тривале лікування з високою ймовірністю спричиняє вазомоторний та алергічний риніт. Це пов’язано з тим, що тривале (понад 14 днів) використання крапель порушує вазомоторну регуляцію та призводить до загибелі миготливого епітелію.

Лікування вазомоторного риніту

Якщо діагностується вазомоторний риніт, лікування слід починати зі з’ясування етіології його розвитку. Так, найчастіше цей вид пов’язаний із тривалим застосуванням судинозвужувальних засобів, що спричиняє порушення фізіологічної іннервації тонусу судин.

Також лікування вазомоторного риніту може включати:

• ендоназальні новокаїнові блокади;
• внутрішньослизове введення кортикостероїдів;
• точкове припікання рефлексогенних зон;
• внутрішньоносову фізіотерапію;
• склерозуючу терапію;
• місцеве застосування в’яжучих препаратів.

Як правило, таке лікування, спрямоване на вазомоторний риніт, проводиться виключно спеціалістом, а показання до нього визначаються відповідно до конкретної клінічної ситуації.

Лікування алергічного риніту

Незалежно від того, з чим пов’язаний алергічний риніт, лікування має включати специфічні та неспецифічні методи, спрямовані на десенсибілізацію організму. Вони дають змогу зменшити вивільнення сполук, що призводять до набряку з ознаками запалення слизової оболонки носа.

Так, лікування алергічного риніту має починатися з припинення контакту з алергеном, до якого є сенсибілізація. Це здійснюється як за допомогою зміни раціону харчування, так і за допомогою санації хронічних гнійних вогнищ.

Також, якщо у пацієнта діагностується алергічний риніт, лікування може включати застосування місцевих протизапальних засобів. Для цього нерідко потрібна консультація алерголога. Якщо ж точно відомий алерген, який призводить до патологічних реакцій, можливе проведення специфічної гіпосенсибілізації, спрямованої на зниження IgE, що дає змогу зменшити вираженість патологічних реакцій організму.

Лікування інших видів риніту

Незалежно від етіології, тактика лікаря відповідає таким принципам:

• усунення ендо- та екзогенних факторів, що сприяють розвитку нежитю;
• проведення медикаментозної терапії, ефективної для конкретного виду патології;
• фізіотерапія та інші лікувальні процедури, що сприяють покращенню загального стану.

Іноді досягти одужання можна лише за допомогою хірургічного втручання. Це зумовлено, як правило, незворотними змінами слизової оболонки. Переважна кількість операцій виконується при тривалому перебігу захворювання.

Також слід приділити увагу профілактичним заходам. Для того щоб знизити частоту та тяжкість захворювання, рекомендується проводити загартовування з ранніх років. Це дає змогу підвищити рівень імунного захисту, що неодмінно позначається на реакції у відповідь на чужорідну інвазію.