28 років досвіду
Діагнози
Гострий риносинусит, також відомий як гострий синусит, являє собою запалення слизової оболонки синусів, які є порожнинами в кістках черепа, наповненими повітрям. Синуси розташовані в ділянці щік, чола, носа та навколо очей. Гострий риносинусит часто розвивається після інфекцій верхніх дихальних шляхів, таких як застуда або грип, коли виникає запалення слизової оболонки носа та горла.
Гострий синусит — гостре запалення слизової оболонки порожнини носа та приносових пазух, яке супроводжується двома або більше симптомами, до яких належать:
- утруднення носового дихання (закладеність носа);
- поява виділень із носа або носоглотки;
- тиск/біль у ділянці обличчя; зниження або втрата нюху;
- риноскопічні/ендоскопічні ознаки;
- зміни на комп’ютерній томограмі приносових пазух.
Це одне з найпоширеніших захворювань, із якими мають справу лікарі загальної практики та оториноларингологи.
У запальний процес може бути залучена будь-яка з приносових пазух.
За місцем локалізації виділяють:
- верхньощелепний синусит (гайморит) — запалення слизової оболонки верхньощелепної пазухи;
- фронтальний синусит (фронтит) — запалення слизової оболонки лобової пазухи;
- етмоїдальний синусит (етмоїдит) — запалення слизової оболонки клітин решітчастого лабіринту;
- сфеноїдальний синусит (сфеноїдит) — запалення слизової оболонки клиноподібної пазухи.
У разі залучення до запального процесу всіх пазух однієї половини порожнини носа захворювання має назву гемісинусит, а обох половин — пансинусит.
Етіологія та патогенез захворювання
Гострий синусит може мати інфекційну етіологію: вірусну, бактеріальну або грибкову.
Найчастіше гострий синусит розвивається на тлі гострої респіраторної інфекції (ГРІ). Вважається, що практично при будь-якій ГРІ до процесу тією чи іншою мірою залучається слизова оболонка приносових пазух.
Патогенез гострого синуситу пов’язують із застоєм секрету та порушенням повітрообміну в приносових пазухах.
У разі гострого запалення слизова оболонка ураженої пазухи, яка в нормі має товщину цигаркового паперу, потовщується у 20–100 разів, формуючи подушкоподібні утворення, які іноді заповнюють практично весь просвіт пазухи.
Унаслідок запалення набрякла слизова оболонка блокує природні співустя приносових пазух, які в нормі мають розмір 1–3 мм, а іноді й менше, функціонуючи як клапан. При цьому порушується механізм самоочищення пазухи.
Симптоми та перебіг
Гострий синусит клінічно проявляється стійкими виділеннями з носа, утрудненням носового дихання, головним болем або болем у ділянці проєкції приносових пазух, зниженням нюху, закладеністю вух, гіпертермією, загальним нездужанням і кашлем (особливо у дітей).
Біль локалізується в ділянці перенісся та надбрів’я, може іррадіювати у верхні зуби. Для сфеноїдиту характерний біль у центрі голови та потилиці (каскоподібний біль). Головний біль є одним із провідних симптомів гострих синуситів. Однак іноді головний біль може бути відсутнім, якщо є хороший відтік ексудату через природне співустя. Біль при синуситах зазвичай має розлитий характер, але може бути локальним у ділянці ураженої пазухи або з’являтися лише при пальпації передньої стінки приносової пазухи.
Порушення носового дихання при синуситах може мати як періодичний, так і постійний характер, бути одностороннім або двостороннім. Утруднення носового дихання є результатом обструкції носових ходів, спричиненої набряком або гіперплазією слизової оболонки, наявністю виділень у носових ходах. При односторонніх синуситах утруднення носового дихання зазвичай відповідає стороні ураження.
Виділення з порожнини носа можуть бути слизовими, слизово-гнійними, гнійними та відходити при сяканні або стікати по задній стінці глотки. При вираженому гострому процесі інтенсивність зазначених симптомів може зростати, приєднуються ознаки загальної інтоксикації. Можливі розвиток реактивного набряку повік та орбітальні ускладнення (особливо у дітей), набряклість м’яких тканин обличчя.
У дітей гострий синусит часто поєднується з гіпертрофією та хронічним запаленням глоткового мигдалика і може проявлятися неспецифічними симптомами: стійким кашлем і шийним лімфаденітом.
Діагностика
Під час огляду оториноларинголога попередній діагноз, встановлений на підставі даних анамнезу захворювання та скарг пацієнта, може бути підтверджений або результатами риноскопічного дослідження, зокрема риноендоскопії, або даними комп’ютерної томографії.
Принципи лікування
Залежно від ступеня ураження приносових пазух і локалізації запального процесу існує консервативний та хірургічний підхід до лікування.
Важливо
Матеріал має ознайомлювальний характер і не замінює консультацію лікаря. Не займайтеся самодіагностикою та самолікуванням. Необхідність обстеження, проведення процедур і вибір тактики лікування визначає ЛОР-лікар після консультації та огляду.
