Як було сказано раніше, паратонзилярний абсцес — це гостре запальне захворювання навколомигдаликової клітковини, у якій утворюється ділянка запалення, де з часом починає накопичуватися гнійний вміст.

У переважній більшості випадків (більш ніж у 80% пацієнтів) паратонзилярний абсцес розвивається на тлі хронічного запального процесу в піднебінних мигдаликах. Найбільша кількість випадків реєструється у віковому діапазоні від 15 до 30 років. При цьому чоловіки та жінки однаково часто стикаються з цим захворюванням. Примітно, що приблизно у 15% людей спостерігаються рецидиви цієї патології.

Паратонзилярний абсцес вкрай небезпечний своїми ускладненнями. При несвоєчасному зверненні по медичну допомогу він може призводити до вторинного запалення клітковинних просторів шиї або середостіння. Дещо рідше ця патологія стає причиною сепсису, запального ураження головного мозку, ерозивної кровотечі. Однак загалом при правильно обраній тактиці лікування прогноз сприятливий.

В основі виникнення цього патологічного процесу лежить вплив бактеріальної флори. У переважній більшості випадків як збудник виступають піогенні стрептококи, золотисті стафілококи, рідше — гемофільна або кишкова паличка, пневмококова флора та ін. Найважливішим сприятливим фактором у цьому випадку є наявні інфекційно-запальні осередки в ротовій порожнині або глотці.

Як сприятливі фактори можна розглядати зниження рівня імунного захисту, наприклад унаслідок переохолодження, систематичне куріння тощо.

Залежно від розташування абсцесу прийнято виділяти кілька форм, а саме:

• передня форма діагностується більш ніж у 70% пацієнтів — запальний осередок локалізується між передньою піднебінною дужкою та верхньою частиною мигдалика, звідки інфекція потрапляє в паратонзилярну клітковину;
• задня форма посідає друге місце за поширеністю — осередок гнійного запалення розташовується між мигдаликом і задньою піднебінною дужкою;
• нижня форма — осередок запалення розташований нижче самого мигдалика, погано помітний під час звичайного огляду та не супроводжується яскраво вираженими характерними симптомами;
• бічна форма паратонзилярного абсцесу є найрідкіснішою і водночас найтяжчою — абсцес розташовується за нижньою третиною піднебінної дужки між піднебінним і язиковим мигдаликами.

Основним клінічним проявом є надзвичайно виражений біль у горлі, який найчастіше визначається з одного боку. Варто зазначити, що в деяких випадках у пацієнтів спостерігається двобічна локалізація запального процесу. Больовий синдром посилюється під час ковтання слини, поступово він починає іррадіювати в ділянку нижньої щелепи та вуха.

Обов’язково приєднується загальний інтоксикаційний синдром. Він характеризується фебрильною лихоманкою, ознобом, слабкістю, нездужанням, зниженням апетиту тощо. Також клінічна картина доповнюється збільшенням регіонарних лімфовузлів, збільшенням кількості слини, неприємним запахом із рота.

Ще одним специфічним симптомом є тонічний спазм жувальної групи м’язів. Пацієнт змушений обмежувати рухи шиєю, оскільки вони супроводжуються сильним болем.

У досить великої кількості людей через кілька діб спостерігається самостійне розкриття абсцесу — це проявляється покращенням самопочуття пацієнта, зменшенням больового синдрому, зниженням температури тіла, деяким полегшенням стану. Однак варто зазначити, що досить часто осередок гнійного запалення розкривається не повністю і самостійного одужання не відбувається, а також абсцес може не розкритися самостійно, що загрожує прогресуючим погіршенням стану пацієнта.

Етапи розвитку паратонзилярного абсцесу:

• I етап — відзначається набряк навколомигдаликової клітковини, спостерігається дискомфорт у горлі, але загальний стан пацієнта часто не страждає;
• II етап — інфільтраційний — період, коли замість набряку м’яких тканин у паратонзилярній клітковині починають накопичуватися запальні елементи крові, починають розгортатися та посилюватися всі процеси, притаманні запаленню; саме в цей період починають з’являтися характерні для паратонзилярного абсцесу симптоми;
• III етап — абсцедуючий — формується гнійна порожнина в ділянці навколомигдаликової клітковини.

Діагностика паратонзилярного абсцесу складається з об’єктивного огляду, який доповнюється фарингоскопією. Саме фарингоскопія дає змогу виявити гнійник і оцінити його локалізацію. Додатково показані загальний аналіз крові, бактеріологічний посів для визначення збудника. Виключити ускладнення можна за допомогою різних інструментальних методів, наприклад УЗД.

Насамперед при такому захворюванні необхідно призначити антибактеріальні препарати, які обирають на підставі чутливості виділеної флори. Для усунення симптомів використовують засоби зі знеболювальною та жарознижувальною дією, проводять дезінтоксикаційні заходи. Місцева терапія зводиться до полоскання горла антисептичними розчинами. У тому випадку, якщо гнійна порожнина вже утворилася, рекомендується провести її хірургічне розкриття з подальшим дренуванням.

Лікування при цьому захворюванні може включати не лише консервативні, а й хірургічні методи. Вибір тактики залежатиме від своєчасності звернення по медичну допомогу.

Для профілактики розвитку цього захворювання необхідно своєчасно санувати наявні інфекційні осередки в ділянці ротоглотки, підвищувати рівень імунного захисту тощо.