Найчастішими збудниками ангіни у дітей є бактерії, на першому місці — стрептококи, на другому — стафілококи. Однак ангіну може спричинити й вірусна інфекція (наприклад, мононуклеоз) і навіть грибок.

Найчастіше ангіни виникають у дітей віком від 1–2 до 5–7 років, хоча можливий їх розвиток і у дітей старшого віку. Частіше вона виникає в холодну або перехідну пору року, а також улітку при різкому переохолодженні ротоглотки.

До цього захворювання не можна ставитися легковажно, оскільки інфекційний процес уражає не лише мигдалики, а й увесь організм загалом, що при несвоєчасному або неправильному лікуванні загрожує ускладненнями з боку серця, нирок або суглобів.

Ангіни поділяють за їх видом і проявами на катаральні, фолікулярні, лакунарні, флегмонозні, некротичні. Крім того, виділяють герпетичні, грибкові та змішані типи ангін. У дуже рідкісних випадках стійкі ангіни можуть бути симптомами захворювань крові або онкологічних захворювань.

Це повітряно-крапельна інфекція, а отже, заразитися можна від хворої людини або носія інфекції. Мікроорганізм або вірус може потрапити на поверхню мигдаликів під час розмови з хворим, чхання, кашлю, а для дітей раннього віку актуальним стає і контактно-побутовий шлях — якщо діти беруть до рота іграшки, які гризла хвора дитина, або облизують ложки, руки, соски, можлива передача і через їжу — молоко, пюре.

Крім того, для ангіни актуальна реактивація власної мікрофлори носоглотки при зниженні імунного захисту (під час прорізування зубів, вірусної інфекції, аденоїдиту). Ризик захворіти на ангіну вищий у дітей із каріозними зубами, постійним нежитем, при запаленні приносових пазух.

Перші ознаки захворювання зазвичай з’являються через 3–7 днів і проявляються сухістю та першінням у горлі, діти покашлюють, стають млявими, мають хворобливий вигляд.

Ангіна проявляється почервонінням горла й особливо мигдаликів, вони стають набряклими. Виступають із-за піднебінних дужок, розвивається біль у горлі під час ковтання або пиття, біль виражений, через нього дитина відмовляється від їжі. Різко підвищується температура тіла — до 39–40 градусів.

Можуть з’являтися блювання та послаблення випорожнень, через інтоксикацію погіршується загальний стан — дитина сонлива. Під час огляду мигдаликів виявляються нальоти — від незначних точок до плівок, що зливаються в єдине ціле.

Це скупчення мікроорганізмів, гною та фібрину, через різке запалення збільшуються та стають болючими регіонарні лімфовузли — підщелепні, завушні та шийні.

Залежно від виду ангіни відрізняється і ступінь тяжкості — при катаральній ангіні нальотів на мигдаликах немає, виявляється виділення слизу на поверхні мигдаликів, а самі вони різко збільшені.

При фолікулярній ангіні на поверхні мигдаликів у ділянці крипт (заглиблень) з’являються гнійні пробки розміром із просяне зерно, білого або жовтого кольору, а стан погіршується.

Якщо немає належного лікування, ангіна переходить у лакунарну, усі порожнини крипт заповнюються гноєм, він виходить із ділянки лакун і утворює великі ділянки ураження. Стан дитини тяжкий, можливі затьмарення свідомості, блювання, в аналізах крові — ознаки вираженого запалення: лейкоцитоз із різко прискореною ШОЕ до 30–40 мм/год.

Зазвичай діагноз встановлюють педіатр або ЛОР-лікар на підставі типової клінічної картини, огляду ротової порожнини та мигдаликів і даних аналізів. Діагноз необхідно встановити якомога раніше, це дасть змогу в більшості випадків запобігти ускладненням.

При підозрі на ангіну батьки повинні викликати лікаря додому, а у випадках раннього віку дитини та високої температури — швидку допомогу. Якщо лікар пропонує госпіталізацію — відмовлятися не варто, це захворювання підступне, і погіршення може настати дуже швидко.

Навіть якщо ви на 100% впевнені, що у вашої дитини ангіна, до приходу лікаря не давайте дитині жодних препаратів, за винятком жарознижувальних. Допустиме рясне пиття, полоскання трав’яними відварами, постільний режим.

Дитину потрібно ізолювати від усіх, виділити їй окремий посуд, а в приміщенні провести вологе прибирання з дезінфекційними засобами.

Ангіну неприпустимо переносити на ногах. Тому постарайтеся вмовити дитину лежати хоча б перші 2–3 дні, доки не знизиться температура і не зменшаться нальоти. Це суттєво знизить ризик розвитку ускладнень захворювання.

До лікарні можуть госпіталізувати дитину до 2 років або дітей у тяжкому стані, усіх інших лікар лікуватиме вдома. У більшості випадків ангіни мають бактеріальне походження, а отже, лікуватимуть їх за допомогою антибіотиків.

Однак якщо раніше практикувалося призначення ін’єкцій, то зараз від цього відмовилися — це травмує психіку дитини, болісно й за ефективністю не перевищує лікування пероральними формами препаратів. Призначають суспензії, порошки або сиропи антибіотиків, і лише у разі блювання або непереносимості може призначатися короткий курс ін’єкцій.

Зазвичай курс терапії триває 5–7 днів, не можна припиняти прийом на половині курсу лише тому, що дитині стало краще — може виникнути рецидив через недоліковану інфекцію.

Окрім призначення антибіотика, важливим етапом лікування є місцеве лікування мигдаликів — у дітей до трьох років, які ще не вміють ефективно полоскати горло, застосовують спеціальні розчини, які зменшують запалення, борються з мікроорганізмами та знеболюють.

Для дітей від трьох років в ігровій формі можна полоскати горло розчинами антисептиків. Додатково призначають вітамін C, імуностимулятори.

Температура при ангіні є захисною реакцією організму, і до 38–38,5 градусів її знижувати не варто. Якщо ж температура підвищується до 39–40 градусів, дитині дають сиропи жарознижувальних засобів.

При правильному лікуванні ангіна повністю виліковується за 7–10 днів. Однак після ангіни дітей спостерігають щонайменше 2 тижні, і поспішати до дитячого садка не варто. Проводять ЕКГ серця та огляд для виключення ускладнень.